Просто скажи «дякую». Елементарна практика підтримки себе та команди під час емоційних перенавантажень

Як у часи турбулентності залишатися адекватною людиною: ввічливою, доброзичливою, надійною? Для праці у команді це неабияка вимога до професіонала. Коли здається, що того сакраментального «ресурсу» взяти просто немає звідки… Є один чарівний спосіб: подякувати колегам, партнерам, близьким — і ці слова стають точкою опори для самовідновлення.

Здається, що це несерйозно? Ні, це дуже серйозно, але не складно. Взагалі, ментальна безпека людини починається з самої людини, а не із зовнішнього середовища. «Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше», а саме коли серце у спокої, розум може плідно працювати.

Наші співвітчизники звикли йти за балансом душі й тіла кудись дуже далеко: або шляхами йоги і її міфічними засновниками з невимовними іменами, або за Карлосом Кастанедою (й добре, якщо не з пейотлем чи екзотичними грибами за компанію ).

Але власна культура нашого народу дає більш прості способи відтворювати енергію. Не маю сумніву, що кожен з вас, шановні колеги, знає вислів «Дякую Богу за все». Так ось, ця проста формула дієвіше для відновлення емоційної рівноваги, ніж навіть поза йоги сарвангасана, вона ж «березка» (яку я теж практикую, коли втомлююся від сидіння за комп’ютером). Фізичні вправи рівняють тіло, а подяка гармонізує душу.

Вміти висловлювати подяку — це риса зрілості

Байдужість з боку оточуючих — найнеприємніше почуття для будь-якої людини. Протилежність байдужості — саме подяка. Сказати «дякую» означає висловити людині повагу за її допомогу та увагу.

Я кажу «дякую» не так часто, як це мало б бути. Думаю, мій випадок — непоодинокий. А втім «спасибі» — одне з недооцінених і недостатньо вживаних слів на нашій планеті. Воно доречне майже в будь-якій ситуації та набагато цінніше за все те, що ми зазвичай промовляємо у відповідь.

Отримавши комплімент, ми, ймовірно, відразу ж зруйнуємо атмосферу доброзичливості та щирої уваги, яку насправді шукаємо усюди. Знецінюємо його, вдаємося до хибної скромності. Багато людей при цьому впевнені, що так вони демонструють оточуючим, що не є зарозумілими чи самовдоволеними.

Проблема в тому, що, відхиляючи щиру похвалу, справжній комплімент, ми відштовхуємо людину, яка хотіла зробити нам приємне — а така нагода у спілкуванні може не випасти вдруге. А саме з таких майже невагомих висловів та почуттів й створюється атмосфера — чи то у стосунках між близькими людьми, чи у спільній праці з колегами.

Просте «дякую» дозволяє слушно відповісти на щирість — навіть на щире обурення. Порівняймо відповіді друзів чи колег один одному:

Відхиливши комплімент, ми дійсно не можемо прийняти його на свій рахунок та через те знецінюємо — стосунки, повагу, інтерес… А подякувавши — стаємо «власником» зацікавленості та приязні з боку інших, творимо той самий нетворкінг, без якого неможливі досягнення у спільноті професіоналів. Не треба відсторонюватися від щирої репліки, треба прийняти її з витонченістю та зрадіти, що твоя праця або ти сам дієво твориш потрібне світові — не гірше за того самого відомого на весь світ йога Беллура Кришнамачара Сундарараджу Айенгара, просто у трохи меншому обсязі.